У 1942 році звільняли Лозову три батальйони. Першим командував Іван Рубцов, другим - Ігор Крейзер, третім - Василь Ропотов. Останній передав до Лозівського музею свої занотовані спогади та карту звільнення міста. На схемі показано: другий батальйон наступав з заходу, перший заходив з центру, а третій зі східного боку.

Коли два перші батальйони почали бій. Василь Ропотов зі своїми бійцями вдарив у тил. Німці цього не чекали, тому у паніці покинули Лозову.

Однак загарбники не змирилися з втратою Лозової. А втрачати було що: залізничний вузол, боєприпаси, техніку, продовольчі склади, автомобілі. Тому вже через 2 тижні німці почали контрнаступ. Радянським солдатам довелося вдруге боротися з фашистами.

За спогадами Василя Ропотова, німці оточили батальйони. Їхні кулеметники засіли у водонапірній вежі та на даху школи імені Короленка, нині училище культури. З цих найвищих точок німці обстрілювали наших солдатів так, що ті навіть голови не могли підняти. На підмогу радянським солдатам приїхала рота танкістів. У першу чергу вона збила німецьких кулеметників.

Під час цієї битви біля хутора Циганський німці підбили гарматою радянський танк, згадує у спогадах цей випадок командир третього батальйону Василь Ропотов. Солдати, які там сиділи, не здалися. Вони до останнього стріляли, поки не згоріли живцем у залізній коробці.

Завдяки радянським танкістам батальйони 270 стрілецької дивізії відстояли Лозову.

Ірина Лєушканова